Подробности на форуме chessglum.com

Події останніх місяців примушують мене звернутися до преси та правоохоронних органів із вимогою покласти край кампанії замовної травлі, розпочатої щодо мене з боку окремих засобів масової інформації.
Публікації, вміщені в газетах «2000» та «Експрес» (м. Львів) викликали неабиякий резонанс у суспільстві. І це зрозуміло, адже звинувачення на мою адресу, якими рясніють ці матеріали, настільки шокуючі, що впору замислитись про те, як земля досі носить описане журналістами чудовисько на прізвище Слюсарчук Андрій Тихонович. До часу я намагався не звертати уваги на окремі публікації, пояснюючи їхню появу тяжінням журналістів до сенсацій та дешевих «викриттів». До того ж жодна із версій добровільних дослідників мого життя не була підкріплена офіційними документами – тож ставитись до цього серйозно не було сенсу.
Але наразі рубікон перейдено. У гонитві за увагою читачів вказані газети скотилися до методів, неприйнятних у цивілізованому суспільстві. І ситуація вже не виглядає як примітивна боротьба бульварної преси за виживання, коли смакування пліток про відомих особистостей є запорукою реалізації чергового номера видання. Судячи з того, якими методами і в який час мене відверто намагаються знищити, мова, мабуть, іде про свідому, керовану і добре про плачену замовну кампанію. Сьогодні вже неважливо, кому і навіщо це потрібно – думаю, колись стане відомо і про це. Значно важливіше покласти край цій інформаційній вакханалії, бо до чого врешті-решт дійдуть автори «розслідувань» у своїх хворобливих фантазіях, мені важко навіть уявити. Не здивуюсь, якщо завтра газета «Експрес» повідомить, що професор Слюсарчук на сніданок їсть немовлят, назве їхню загальну кількість і вагу та приведе коментарі свідків, а газета «2000» доведе, що я є вбивцею Джона Кеннеді…
Справді, залишається тільки це, бо все решта вже нафантазовано, вилито на сторінки цих видань і подано шокованому суспільству. Якщо систематизувати «звинувачення» — це дійсно шок! Ось, будь ласка, мій «портрет» очима «2000» і «Експресу»:
- ДЦПшник і шизофреник, дибілкуватий випускник профтехучилища, маляр-штукатур за освітою, непристосована до життя особистість без роду і племені.
- Підробив купу документів про медичну освіту та вчені звання, придумав собі біографію (хвацький дибил, нічого не скажеш…)
- Почав активно торгувати наркотою, та проводив нелюдські дослідження над нещасними студентами у гуртожитку, створивши там якусь гестапівську лабораторію «під прикриттям» високого чиновництва.
- Створив злочинну групу із вищих посадовців країни задля чи то створення інституту мозку з метою розкрадання коштів, чи то отримання державної премії з метою поділити.
Ще? Чи вистачить? Я не хочу навіть казати про недолугість цих псевдо розслідувань і відвертий маразм загальної картини: це питання совісті окремих представників наших медіа. Зазначу лише, що для багатьох людей після ознайомлення із матеріалами постало питання – як людна із ДЦП, не кажучи вже про шизофренію і загальну недорозвиненість, могла прокрутити такий сценарій, достойний голлівудського втілення?
Тож авторам матеріалів раджу зайнятися вигадуванням сюжетів для фільмів жахів – гадаю, сам Хічкок піднявся б з могили аби взятися за екранізацію чогось подібного «Першим жертвам доктора Пі»… А з приводу того, що ці автори пишуть в газетах – хай розбираються правоохоронні органи. Бо на відміну від сценаріїв, газетні публікації передбачають не тільки наявності бурної фантазії, збирання пліток або перекручування фактів, а й документального підтвердження бодай частини нафантазованого, назбираного, перекрученого. Зрозуміло, що після звинувачень у підробці документів, наркоторгівлі та фактично у вбивствах або замахах на вбивство, саме прокуратура повинна зайнятися спочатку мною, а потім – тими, хто намагається навісити на мене ці тяжкі злочини. Тож я звертаюся до генеральної прокуратури із таким запитом, бо справді вже шукаю захисту. Найкращий захист для мене – це встановлення істини і саме про це я буду просити правоохоронні органи.
Мені нічого боятися. Незабаром я повідомлю громадськість про те, яким чином робилися «розслідування»: як перекручувались факти, як фабрикувались свідчення, як примітивний наклеп подавався у вигляді правди. І, на відміну від людей, яких я не можу дозволити собі назвати журналістами, в мене кожне свідчення буде документально підтверджене.
Хочу заявити, що всі дані, наведені щодо мене у публікаціях газет «2000» та «Експрес», є абсолютно неправдивими та наклепницькими. Факти є недостовірними, а свідчення – сфабрикованими. Звинувачення щодо високо посадовців, які, за версіями видань, начебто «кришували» мою «злодійську» діяльність, є абсурдними. І я не виключаю, що саме спроба очорнити деяких високо посадовців є одною із причин цієї брудної технології. Бо вони дали Державну премію «аферисту», «наркоторгівцю», «самозванцю». Доречі, такі закиди в бік відомих в країні людей вже звучать.
Я сподіваюсь, що суспільство і переважна частина ЗМІ де мають звички огульно вірити в такого роду брудні публікації. Вірю, що псевдо сенсації є гнилуватою їжею лише кількох бульварних видань, які не користуються у своїй діяльності принципами честі. Я вдячний українським ЗМІ, які не клюнули на цю відверту маніпуляцію і обіцяю, що незабаром у «шкандалі» буде поставлено крапку.

Професор, доктор медичних наук Слюсарчук А.Т.